Шевченко

Останнє кохання Шевченка (частина третя). Випуск #7-8/2016

         Продовження. Початок у номері 3-4/2016 та у номері 5-6/2016         І хоча відчувалося напруження через ситуацію, що склалася, Тарас Шевченко і надалі продовжував приїздити в Стрєльну. Дізнавшись, що його кохана застудилася,...
Читати далі

Останнє кохання Шевченка (частина друга). Випуск #5-6/2016

        Продовження. Початок у номері 3-4/2016         Не знати достеменно, коли це трапилося. Та й чи можна все сказати однією датою. Як би там не було, її ми ніколи не дізнаємось – Шевченко був дуже потайливим у своїх інтимних переживаннях,...
Читати далі

Останнє кохання Шевченка (частина перша). Випуск #3-4/2016

        У радянські часи з Т.Г.Шевченка зробили «мужицького» поета-кріпака з села, який нібито під словами «у сім`ї вольній, новій»1 мав на увазі Радянський Союз. Про особисте життя поета ніхто особливо не згадував – яке особисте життя може бути у борця за свободу? Але...
Читати далі

Щасливі люди. Випуск #2-2016

  Я ужасно люблю смотреть на счастливых людей. И, по-моему, нет прекраснее, нет удивительнее зрелища, как образ счастливогочеловека. Тарас Шевченко "Музыкант", 1855 год
Читати далі

Письменні та друковані. Випуск #12-1

Такі, бачте, люди: Все письменні, друковані, Сонце навіть гудять: «Не відтіля, каже, сходить Та не так і світить; Отак, каже, було б треба...» Що маєш робити? Треба слухать, може, й справді Не так сонце сходить, Як письменні начитали… Розумні, та й годі!   Тарас Шевченко «Гайдамаки», 1841р.
Читати далі

Не однаково мені! Випуск #11

І не пом’яне батько з сином, Не скаже синові: «Молись, Молися, сину: за Вкраїну Його замучили колись». Мені однаково, чи буде Той син молитися, чи ні… Та не однаково мені, Як Украіну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять… Ох, не однаково мені.   Тарас Шевченко «Мені...
Читати далі

Вчителька (Подражаніє Шевченку). Випуск #9

Помре ота баба і поминки справлять, Могилку на цвинтарі й хреста поставлять. Чи любила, жила? Чи щаслива була? Та то ще й нічого – аби не пила вона кров із другого… А люди не знають, того не спитають. На могилці винце п’ють та дочечку лають. От вона така-сяка, в неї ж мати золота! Вони п’ють, того...
Читати далі

Бенкетую! Випуск #8

Усі на сім світі – І царята, і старчати – Адамові діти. І той… і той… а що ж то я?! Ось що, добрі люди: Я гуляю, бенкетую В неділю, і в будень. А вам нудно! жалкуєте! Єй-богу, не чую, І не кричіть! Я свою п`ю, А не кров людськую!   Тарас Шевченко Комедія «Сон» 8 іюля 1844, С.-Петербург
Читати далі

Карі очі. Випуск #6-7

  Може, найдеться дівоче Серце, карі очі, Що заплачуть на сі думи — Я більше не хочу... Одну сльозу з очей карих — І... пан над панами!..   За карії оченята, За чорнії брови Серце рвалося, сміялось, Виливало мову,  Виливало, як уміло, За темнії ночі, За вишневий сад зелений, За...
Читати далі