Архів статей

Не однаково мені! Випуск #11

І не пом’яне батько з сином, Не скаже синові: «Молись, Молися, сину: за Вкраїну Його замучили колись». Мені однаково, чи буде Той син молитися, чи ні… Та не однаково мені, Як Украіну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять… Ох, не однаково мені.   Тарас Шевченко «Мені...
Читати далі

Холодно і голодно. Випуск #11

Які ж вони гарнесенькі ці пташечки, які прилітають із далекого лісу до людських осель, щоби зігрітись. Вони знають, що скоро їхні домівки замете сніжна  хуртовина і не знайти там ані крихти... Підгодовуймо  їх! Адже для  щастя ім потрібно не так вже й багато. А вони літом ...
Читати далі

Перше метро. Випуск #10

        Нині лінією метрополітену нікого не здивуєш. З іншого боку цей вид транспорту здається вельми сучасним і важко повірити, що перше метро було споруджено ще у XIX столітті. Це сталося у 1863 році у Лондоні. Причиною появи такого незвичного у той час виду...
Читати далі

Бери від життя як, або тренди і що з ними робити. Випуск #10

        Засоби масової інформації формують наше ставлення до життя, визначають хто і як має поводитись, що з чим їсти, яку професію обирати, який одяг вдягати і тому подібне. В тандемі з вищезгаданими ЗМІ часто виступає реклама. Разом вони практично непереможні. І ось...
Читати далі

Життя на Канівських горах. Випуск #10

          Дивовижні і неповторні Канівські гори. Вони не вражають карколомною висотою,  вони  теплі і затишні. Люди з давніх давен селилися тут… Монастирок, Бессарабія, Ісковщина, Сельце – це були окремі селища. Назва їх збереглася...
Читати далі

Канів. Імена - Ольга Кусенко. Випуск #10

        Здається, знаєш про Канів усе. Та ж ні – щоразу відкриваються нові сторінки. І саме з метою відкриття нових незвіданих сторінок з історії нашого міста ми запроваджуємо нову підрубрику «Канів. Імена» у рубриці «Культура. Подорожі. Світ», у ній ми дізнаватимемося...
Читати далі

Вчителька (Подражаніє Шевченку). Випуск #9

Помре ота баба і поминки справлять, Могилку на цвинтарі й хреста поставлять. Чи любила, жила? Чи щаслива була? Та то ще й нічого – аби не пила вона кров із другого… А люди не знають, того не спитають. На могилці винце п’ють та дочечку лають. От вона така-сяка, в неї ж мати золота! Вони п’ють, того...
Читати далі