Бери від життя як, або тренди і що з ними робити. Випуск #10

        Засоби масової інформації формують наше ставлення до життя, визначають хто і як має поводитись, що з чим їсти, яку професію обирати, який одяг вдягати і тому подібне. В тандемі з вищезгаданими ЗМІ часто виступає реклама. Разом вони практично непереможні. І ось чому.                                                         

        Всі ми прагнемо щастя. Але забуваючи про те, що ми від народження досконалі створіння, ми часто губимось у різноманітті всього, що пропонує нам світ. Не знаємо йти нам наліво чи направо, вдягати біле чи чорне, їсти солодке чи солоне. І тут нам люб’язно допомагають яскраві рекламні образи – з’їж цей шоколадний батончик, одягни цю футболку, купи цей телевізор і незчуєшся, як станеш щасливим. Чи варто й казати, що цей рецепт часто (найчастіше) не спрацьовує. Чому?            

       А ось чому. Купуючи вищезгадані речі, ми можемо почуватися крутими, бо зробили так, як той накачаний молодик із «Бугатті» чи розкішна білявка з басейну з рекламних роликів. Тож тепер маємо почуватися щасливими, як і вони. Та насправді до щастя все це має посереднє відношення. Реклама і редактори журналів не запитують нас, які ми і що нам подобається. Вони нав’язують – бери, їж, купуй, будь. Звісно, запропонувати один товар тисячам споживачів легше, ніж, скажімо, десятьом. А тому більшість з нас не отримує омріяного задоволення від купівлі якогось товару чи слідування якої-небудь поради – вони не для нас, вони – для усіх.  А хто усім друг, той нікому не друг.

        Поговорімо про тренди. Особистість. Збірний образ сучасної людини: жвава, енергійна, ініціативна, прагне до успіху і особистісного зростання – як люблять писати в оголошеннях про найм, п’є каву літрами, подорожує автостопом з рюкзаком за спиною, вдягає модні бренди або навпаки повністю ігнорує останні, одягаючись в секонд-хенді, має усі найновіші гаджети (пристрої: мобільний телефон, ноутбук, планшет тощо). Приблизно такий, може, й трохи суперечливий образ складається, якщо подивитися рекламу і модні журнали. Непогано, але надто вже багато вмотивованості. Такий собі енерджайзер, який постійно щось робить і чогось досягає, не особливо замислюючись над тим, чи воно йому потрібне. Але чи всі ми повинні бути такими?             

          Я не люблю каву. Навіть не всупереч всесвітній любові (хоча таке теж трапляється). Просто не люблю і кав’ярні «Starbucks» мене не захоплюють. Не люблю подорожі з копійкою в кишені – хоча бачу, зараз подорожі таким способом – «бідаком» – стають все популярнішими. Всі ці вмотивованості та ініціативності здаються мені штучними. Такі люди вигідні великим корпораціям (як параметри «90-60-90» модельєрам, щоб вішати на них одяг) – щоб приносити їм прибутки і допомагати розвиткові цієї самої корпорації. І є люди, яким підходять ці риси, більше того – є у них від народження. І незрозуміло, навіщо ці риси абсолютно усім (як параметри «90-60-90» жінкам, які не є моделями).                                    

     Кар’єра & Успіх. Є логічним продовженням попереднього пункту. Що, власне, таке кар’єра? Не варто плутати це поняття з професійним зростанням, яке передбачає підвищення кваліфікації, набуття нових знань та навичок. Хоча, так, кар’єра може бути пов’язана з професійним зростанням або взагалі бути нерозривною з ним. Але далеко не завжди.                                                                                

        Щоб зрозуміти, що таке кар’єра, звернімося до англійського слова «career». Окрім, власне, слова «кар’єра», воно також означає «швидкий біг» і «кар’єр». У якості дієслова має значення «мчати» або «гнати» (коней тощо). Як бачимо, ключовими поняттями тут є швидкість та біг. Ви, певно, чули вислів «біг кар’єрними сходами». Отже, кар’єра – це розвиток професійного заняття, який передбачає займає все вищих і вищих посад. Тобто був асистентом, став менеджером, а потім головним менеджером і т.д. Причому підвищення кваліфікації часто не потрібне: людина може займати вищу посаду з тим самим багажем знань, хоча, так, – у неї з’являється досвід.       

       Кар’єра – мегамодний тренд. Вмотивовані та ініціативні у ньому, як риба у воді. От тільки підходить він не усім, хоча б тому, що не всяка професійна діяльність передбачає кар’єрне зростання. От яка кар’єра може бути у художника? Навіть звучить дивно: «Я зробив кар’єру художника». Так, він може навчитися по-іншому накладати фарби чи малювати в іншому стилі, але посаду він свою не змінить – з тієї причини, що її у нього просто немає.                                                   

        Та навіть якщо перспектива кар’єрного зростання існує, не всі прагнуть нею скористатися. Може, «закар`єризованим» об’єктам важко повірити, але не всі перенасичені амбіціями і комусь просто подобається працювати прачкою чи електриком.          

      Окрім того, існує ще одна грань – індивідуальна і підприємницька діяльність. Наприклад, адвокат чи власник компанії, що передбачає професійне зростання, але не кар’єру.  

     Отже, при близькому розгляданні кар’єра – вузькоспеціалізований тренд. Не всім підходить, а на ділі більшості  абсолютно непотрібний. У смітник.                  

        Успіх. Що таке успіх вам навряд чи хтось зможе пояснити. У сучасному розумінні – це, певно, кар’єра, а на додачу автомобіль і житло. Звучить не так вже й погано, особливо враховуючи те, що слово «кар’єра» можна замінити самореалізацією. Але. У сучасного успіху є свої жорсткі критерії.                                             

      Припустімо, ви пишете книги і живете собі на гонорари у заміському будинку, лежите у гамаку, п’єте чай на веранді і абсолютно задоволені життям. Так от – це не успіх. Гармонія і отримання задоволення від життя – цілком можливо, але не успіх. Сучасний успіх передбачає гонитву (часто шалену), досягнення (хтозна кому потрібні), боротьбу (із собою і світом, проти себе та інших - невдячна справа). Його можна охарактеризувати словами героя кінострічки «Клітка для пташок»: «Я наче мчу на скаженому коні до стайні, що горить». Щоправда, він мав на увазі не успіх, та й фільм не про те, але як на мене, підходить просто ідеально.

       Самореалізація ж у формулі успіху зовсім не означає вищезгаданого сибаритського життя. На відміну від кар’єри, говорячи про успіх, ми можемо мати на увазі й індивідуальну і підприємницьку діяльність. Але правила все ті ж: гонитва, досягнення, боротьба. Якщо вам таке до вподоби: що ж, знамена вам в руки і на коня.      

       «Ні – родині». Протягом минулого століття докорінно змінилося майже усе. На зміну монархії прийшла демократія, і не лише у державному ладі, але і у стосунках. Нам дали свободу, але ми ще не надто вміло нею користуємось. Новий тренд – зміна партнерів десятками. Не те, щоб я була так вже й проти - кожному, як-то кажуть, своє – але мені особисто цей тренд не дуже до душі. Хоча це краще, ніж вічне обмеження приватного життя жінок протягом – а, так, майже усієї нашої славної історії. Та насправді це просто ще одна крайність, а істина, як завжди, посередині. І полягає вона у тому, щоб обирати до власного смаку. Один чи десять партнерів – це не так вже й важливо, аби вам було комфортно.             

       Сучасний стосунковий тренд включає в себе ще й такі поняття як гостьовий шлюб чи шлюб вихідного дня (подружжя проживає окремо і зустрічається у певний час). Це явище цікаве і, безперечно, комусь подобається. Але не мені. Я все-таки за класичну родину і спільне проживання, і нехай це звучить скільки завгодно консервативно. Але це зовсім не означає, що я за ту класичну шлюбну модель, в якій жінці відводиться лише одне місце – на кухні. Я за золоту середину, коли у шлюб вступають дві вільні людини і займаються вони чим хочуть. Тобто по суті я знову ж таки за те, щоб кожен обирав ті стосунки, які його задовольняють – благо, у наш час ми практично нічим не обмежені.  

Anna (kropekk_pl)

        Здорове харчування. Немає нічого поганого в тому, щоб здорово жити і харчуватися. Але абсолютно очевидно і те, що те, що занадто – не здраво. І здорове харчування не виключення. Не дивно, що з’явилося навіть нове захворювання – орторексія. Воно прогресує, коли людина занадто переймається тим, що вона їсть. Я за натуральну їжу і за те, щоб у продуктах було поменше усіляких «Е»-шок, але абсолютно очевидно, що до здорового харчування потрібно додавати ще один компонент – здоровий глузд. Що на практиці означає лише одне – не варто перетворювати обід на трагедію у трьох актах.     

        Щось схоже можна сказати і про заняття спортом. Тут і там нам розповідають, які вони корисні. Але здоровий глузд завжди згодиться. Хоча б тому, що всі ці заняття спортом не приносять здоров’я, а якраз таки навпаки. А все тому, що така важлива сфера нашого життя часто потребує участі спеціаліста, а саме фітнес-тренера, а можливо, і лікаря. Нерозумно черпати спортивні поради у абсолютно некомпетентних журналах, а тим паче на всіляких «розумних» сайтах. (я вже не кажу про дієти – іноді волосся дибки стає.) Тому що здоров’я річ делікатна і ставитися до неї необхідно відповідно. Навряд чи «експерти» усіляких ЗМІ враховують ваш вік, тип фігури, харчування, стан того ж таки здоров’я, та навіть особливості характеру. А тому комплекс необхідних вам, а не усім підряд, фізичних вправ може скласти лише спеціаліст, який врахує усі вищеперераховані фактори, а також ваші побажання. У іншому випадку ви ризикуєте лише нашкодити своєму тілу, а не покращити його.  

          Такі справи. Нехай щастить!