Карі очі. Випуск #6-7

 

Може, найдеться дівоче

Серце, карі очі,

Що заплачуть на сі думи —

Я більше не хочу...

Одну сльозу з очей карих —

І... пан над панами!..

 

За карії оченята,

За чорнії брови

Серце рвалося, сміялось,

Виливало мову, 

Виливало, як уміло,

За темнії ночі,

За вишневий сад зелений,

За ласки дівочі...

 

Серце мліло, не хотіло

Співать на чужині...

 

 Тарас  Шевченко «Думи мої, думи мої»

1839р., С.-Петербург