Лисиця, яка стала бобром. Випуск #5
Хто довершене створіння, знає той своє коріння
І не хоче будь бобром, наче дурень із відром.
Одного разу в одному гарненькому ліску народилася гарненька лисичка. Зростала вона у своїй лисячій норці і життя у ліску їй дуже подобалося. Вона полювала на зайців, бігала по галявинах, нюхала квіти, а вночі милувалася яскравими зорями.
Та от одного таки разу зустріла молода лисичка бобра.
- А ти що це, до цих пір живеш у цьому лісі?! – накинувся на лисицю бобер. – Та ти що, це ж відстій! Зараз всі женуть на дубовий ліс, вся еліта там, це дуже модно. Так, значить, давай – я відкрив курси коучінгу, так що я тепер коуч – навчаю як жити по-модному. Приходь до мене завтра у діброву – все покажу. Там зайців більше і усе краще.
Спершу лисичка не хотіла йти, та дорогою додому їй раптом усе здалося не таким: квіти не такими пахучими, вода у струмку не такою дзюркотливою, а зорі на небі не такими яскравими… Не модне… Зітхнула лисичка та й вирішила таки піти назавтра у діброву.
Зрання наступного дня пішла лисичка у діброву. Зайшла – ой, леле! – шуму, гаму! Тут і зайці, і лисиці, і бегемоти, і норки, і бобри – всі позбігалися сюди. А посеред лісу хатина з великим написом над нею: «Будь собою – будь бобром!». Здогадалася лисичка, що тут вона знайде бобра-коуча. Зайшла всередину, а там сидять усякі різні тварини і слухають уважно бобра. Присіла лисичка на лаву та й слухає. Коли раптом дивиться – що то за тварина така поряд з нею? Наче на бобра схожа, але морда лисича.
– Я займаюся за системою коуча-бобра вже кілька місяців, – сказала боброва лисиця, помітивши погляд молодої лисички. – Хочу стати собою – бобром. Роблю пластику, залишилося лише морду виправити і стану собою.
Молодій лисичці раптом захотілося втекти звідти і бігти далеко-далеко. Але вона залишилася сидіти на лаві, вже не чуючи ані жодного слова бобра.
Бобро-лисиця невдовзі виправила собі й мордочку і зовсім стала бобром. Зовні. І пішла на річку до бобрів. Каже: «Я тепер справжня, я – бобер.» А бобри їй і кажуть: «Бобер, то й бобер. Пірнай у воду та й будуй собі хатинку!». Стрибнула бобро-лисиця у воду, та довго не витримала: холодно, мокро! І як ці бобри тут живуть?! Занедужала лисиця та й звернулася до знахаря. Та він тільки лапками сплеснув. «Не лікуємо, – каже, – бобрів від вологи. Хіба тільки від зневоднення.»
Зітхнула лисиця та пішла до інших лисиць. Тільки не прийняли її, бо виглядала вона тепер як бобер, хоч і лишилася всередині лисицею. Але і з бобрами вона жити не могла. І лишилася бобро-лисиця ні в тих, ні в сих.
А молоденька лисичка вернулася під вечір додому. І все їй здалося таким, як треба: вода смачною, квіти пахучими, а зорі ясними. Зі страхом згадувала вона бобро-лисицю, та невдовзі й забула. Казав бобер, що у діброві більше зайців, та тільки не сказав, що й лисиць більше.
P.S. А бобро-лисиця судилася з коучем-бобром, виграла у нього кругленьку суму, пішла у шоу-бізнес і стала зіркою першої величини.
А молода лисичка солодко засинала під своїми зірками і думала, що завтра буде ще один чудовий день…
Малюнки Nemo, фото Gabor Fejes