Київські князі. Частина 4. Випуск #5-6-2016
Продовження. Початок у випуску #11, випуску #12-1, випуску#2-2016.
Київський престол успадкував син (можливо, прийомний – міг бути сином Ярополка Святославича) Володимира Великого – Святополк Володимирович (р.п. 1015-1019), якого за жорстокість прозвали Окаянним. Сам Володимир Великий нібито хотів залишити престол своєму улюбленому сину Борису.
Бажаючи позбавитися від конкурентів, Святополк порішив своїх братів Бориса і Гліба, а потім взявся за Святослава. Одначе проти нього виступив Ярослав, витіснивши Святополка з Києва.
Святополк
Картина В.Шереметьєва, 1867 рік
Святополк закликав на допомогу свого тестя – польського короля Болеслава І. Йому знову вдалося захопити Київ під свою владу, але Ярославові знову вдалося взяти верх – цього разу вже остаточно. Святополк втік закордон, де невдовзі помер.
Тут одначе слід зазначити, що існує думка, що Святополк зовсім не був Окаянним, а Ярослав навмисно виставив брата у найгіршому світлі, вірогідним же вбивцею Бориса і Гліба міг бути сам Ярослав або ще один його брат – Мстислав.
Проявляв норов Ярослав ще за життя свого батька Володимира Великого. Будучи у той час новгородським князем, він відмовився платити Києву данину і зібрався йти з військом на свого батька. Під час підготовки до походу Володимир Великий несподівано помер.
Дружина: донька польського короля Болеслава І (ім’я не збереглося).
Діти: не мав.
Володимир Великий та Ярослав Мудрий
(Hippolyte de la Charlerie)
Новим князем став Ярослав Мудрий (р.п.1019-1054, також був князем у 1015-1018 роках). За часи його правління період розквіту Київської Русі продовжився. Прагнучи одноосібно правити державою, Ярослав почав боротьбу і проти свого брата Мстислава, князя тмутораканського і чернігівського, який, вочевидь, теж поривався відхопити шмат батькової спадщини. Одначе програвши вирішальну Лиственську битву під Черніговом у 1024 році, Ярослав був змушений поділитися владою. Зрештою брати зуміли домовитися полюбовно і правити країною спільно: Ярослав – з Києва, а Мстислав – з Чернігова. Причому Мстислав завжди визнавав першість брата.
Герб Чергінівської області - нічого не нагадує?
(Двоголовий орел був гербом Чернігівщини ще за часів Київської Русі)
Після смерті Мстислава у 1036 році Ярослав став одноосібним правителем і бажаючи, щоб так і залишалося і надалі, взявся за ще одного зі своїх братів – псковського князя Судислава.
Останній бажання зайняти київський престол не проявляв, одначе був один інцидент, який, певно, не давав спокою Ярославу. Ще 1014 року Володимир Великий наділив Судислава Псковським уділом, а останній був взятий з Новгородського князівства, яким управляв Ярослав. Існує версія, що саме це стало причиною суперечок Ярослава зі своїм батьком Володимиром Великим.
Ярослав кинув Судислава до в’язниці, де він провів 23 роки, аж до смерті Ярослава. Звільнившись, Судислав прийняв чернечий постриг і помер п’ять років потому, проживши 80 років – найдовше з усіх попередніх князів.
_автор SeikoEn.jpg)
Мапа Київської Русі на кінець правління Ярослава Мудрого
(SeikoEn, CC by SA 3.0)
За час свого правління Ярослав Мудрий здійснив чимало військових походів. Разом з Мстиславом вони відвоювали раніше захоплені Польщею міста, успішно боролися проти племен касогів та ясів (завдяки цьому державні кордони вдалося поширити до Кавказьких гір). На річці Сян князь заснував місто, назване на честь самого себе – Ярослав, а над Чудськими озерами – місто Юр`їв.
Також він зробив велику послугу своїй державі, своєму народу і наступним правителям – поборов нарешті печенігів, які завдавали чималого клопоту, постійно нападаючи на південні кордони Київської Русі. Протягом довгого часу Ярослав Мудрий вів боротьбу з цим надокучливим плем’ям і 1036 року нарешті остаточно розбив їх під Києвом. Після цього печеніги практично зникли у письмових джерелах того часу. Перемога над печенігами дозволила також відсунути державні кордони на 100 км південніше, одначе це не дало омріяного доступу до Чорного моря.
Розібравшись з печенігами, Ярослав взявся за інші військові справи, здійснивши ряд походів проти ятвягів та прибалтицько-фінських племен чудь та ямь. У 1042 році Ярослав організував похід (під проводом свого сина Володимира) на Візантію, який, однак, завершився невдачею. Продовжив Ярослав і справу свого батька – будівництво фортифікаційних споруд на річках Рось, Трубіж, Сула. Заснував багато міст, серед яких Корсунь (нині Корсунь-Шевченківський у Черкаській області). Існує версія, що Ярослав Мудрий також заснував і сам Канів.
Залишки Золотих Воріт у 1870-х роках
Робота Жана Жака Елізе, 1880 рік
Розгорнув Ярослав Мудрий широкомасштабне будівництво й у самому Києві. До творінь його рук належать Золоті Ворота (міцна і велична головна брама стародавнього Києва), ще дві брами – Лядська та Жидівська, а також собори – Георгіївський, Ірининський та Софійський (за іншою версією, його заклав Володимир Великий) та бібліотека Софійського собору (перша бібліотека Київської Русі). Також за правління Ярослава Мудрого була заснована Києво-Печерська Лавра.
Став князь Ярослав відомий і організацією вельми успішних династичних шлюбів. Старшу доньку Єлизавету він видав заміж за норвезького короля Ґаральда Сміливого, середню Анну за французького короля Генріха І, а наймолодшу Анастасію за угорського короля Андраша І, а це фактично означає, що ці праукраїнки відігравали далеко не останню роль в управління відповідних держав.
Ярослав провадить будівництво у Києві
Мініатюра з Радзивіллівського літопису
У внутрішній політиці Ярослав Мудрий відзначився тим, що узагальнив та у певній мірі встановив нові правові норми, склавши на їх основі «Правду Ярослава», яка стала основою «Руської Правди» - першого писаного зводу законів у Київській Русі (складався протягом ХІ-ХІІ століть). Також князь продовжив карбувати монети.
Оригінальністю князь відзначився, вирішивши розв’язати проблему з наслідуванням київського престолу, яке часто супроводжувалося братовбивчими війнами. Він запровадив принцип сеньйорату, за яким влада та землі успадковувались згідно старшинства. Так, наприклад, після смерті князя престол успадковував не його син, а його найстарший родич, з тих, що лишилися. Таким чином, на перший погляд, здавалося, що кожен з князівських братів (синів) мав можливість коли-небудь відхопити і собі шмат київського престолу. На ділі ж система виявилась неефективною, що призвело до ще більшого розбрату.
Ярослав Мудрий на українській 2-гривневій купюрі
Як і Володимира Великого, Ярослава Мудрого можна побачити на одній з українських банкнот – а саме на двогривневій купюрі. Також зображення князя присутнє на срібній монеті номіналом 10 гривень (2001).
Дружина: перший шлюб – Анна (наразі про неї мало відомостей); другий шлюб – донька шведського короля Інгігерда.
Діти (від першого шлюбу): Ілля.
Діти (від другого шлюбу): сини Володимир, Ізяслав, Святослав, Всеволод, Ігор, В’ячеслав; доньки Єлисавета, Анна, Анастасія, Агата.