Чудный, бесподобный Штернберг! Випуск #9-10/2016

07.09.2016 14:24

     

В.І.Штернберг. Автопортрет (1840-ві)   

         Під час свого проживання у Петербурзі Шевченко був знайомий з багатьма видатними і талановитими людьми зі світу мистецтва (і не тільки). Одним з них був Василь Іванович Штернберг, який став добрим другом митцю. 

        Штернберг походив, як-то кажуть, з німців, яких у той час було чимало на теренах Російської імперії.¹ Він народився у Петербурзі 12 (24) лютого 1818 року. Батько майбутнього митця викладав німецьку мову та історію європейських народів у Гірничому корпусі.² Юний Василь отримав, швидше за все, різнобічну домашню освіту, а у 1835 році був зарахований вільним слухачем знаменитої Петербурзької академії мистецтв. Пізніше – вже повноцінним її учнем на державний кошт – завдяки значним мистецьким успіхам. Під час навчання Штернберг проявив себе талановитим рисувальником та шаржистом. 

В.І.Штернберг. Садиба Г.С.Тарновського в Качанівці (1837)

       Протягом 1836-1838 років художник проводив літні місяці у садибі у селі Качанівка в Україні на запрошення її тодішнього власника Григорія Степановича Тарновського, відомого покровителя мистецтв. Україна, або Малоросія, як її тоді називали, справила велике враження на Штернберга, «українські» картини становлять левову частку у творчій спадщині митця.

        Один з найвідоміших творів Штернберга – картина «Садиба Г.С.Тарновського в Качанівці» (1837). Також відомі інші картини українського періоду: «Малоросійський шинок» (1837), «Ярмарок в містечку Ічні» (1836-1838), «Вид на поділ у Києві» (1837), «Млин у степу» (1837), «Свячення пасок на Україні» (1838), «Пастушок» (1836-1838). Завдяки цим та багатьом інших роботам, зробленим в Україні, Штернберг отримав від академії малу та велику золоті медалі. «Ярмарок в містечку Ічні» та «Свячення пасок на Україні» були придбані царем Миколою І.

В.І.Штернберг. Млин в степу (1837)

      Загалом для Штернберга було характерне майстерне поєднання пейзажів з побутовими сценками, які він, до слова, дуже любив. Притаманний його творчості був і реалізм, бажання відображати життя – передусім простих людей – як воно є.    

         З Шевченком Штернберг познайомився восени 1838 року і вони стали добрими друзями. Деякий час митці жили разом на квартирі. Ось що про цей період пише Шевченко у своїй автобіографічній повісті «Художник» (1856): «Вот уже больше месяца, как мы живем вместе с несравненным Штернбергом, и живем так, как дай бог, чтобы братья родные жили.» Шевченко був високої думки про Штернберга і як про митця, і як про людину. У своїх спогадах він називає його «незабвенный друг»³, у «Художнику» із захватом пише: «Чудный, бесподобный Штернберг!» і з захопленням описує його талант, з яким він передав настрій і красу його любої Батьківщини.  

В.І.Штернберг. Калмицькі юрти (1839)

        Штернберг, очевидно, мав до Шевченка такі ж теплі почуття. У єдиному збереженому листі з їхнього листування він називає його «брат» і «любезный Шевченко», а підписує лист лаконічним «твой Штернберг»⁴.     

        У 1839 році митець прийняв участь у Хівській експедиції⁵ в якості рисувальника. До самої Хіви художник, щоправда, не дійшов через стан здоров’я, хоча привіз з собою велику кількість малюнків. До цього періоду, зокрема, відноситься незакінчена картина «Калмицькі юрти» (1839).

     

В.І.Штернберг. Портрети Т.Г.Шевченка (обидва - 1840)

       Після повернення з експедиції Штернберг оселився разом з Шевченком. У своїй іншій повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали» (1855-1856) Шевченко пише, що вони жили бідно, але ті часи лишилися в його пам’яті як найкращі: «Боже мой! боже мой! куда умчались эти светлые, эти золотые дни?». У той час Штернберг намалював кілька портретів Шевченка, а також виконав офорт «Кобзар з поводирем» (1840), що був використаний як фронтиспис⁶ для першого видання Шевченкового «Кобзаря». Шевченко у свою чергу присвятив другові свою поему «Іван Підкова» (1839). 

В.І.Штернберг. Фронтиспис до першого «Кобзаря» Т.Г.Шевченка

         Влітку 1840 року Штернберг – за кошт академії – виїхав до Італії для подальшого навчання. На пам'ять своєму другові Шевченко подарував примірник того самого «Кобзаря» з присвятою «На незабудь Штернбергові»:

  

Поїдеш далеко,

Побачиш багато;

Задивишся, зажуришся, –

Згадай мене, брате!

(Травень-червень 1840)

 

        На жаль, тоді друзі бачилися востаннє. Та дружба продовжилась у листуванні. Тим часом Штернберг вивчав нове оточення. Він залишився вірним своєму стилю і намагався зображати звичайний народ. У цьому плані Неаполь подобався йому більш за Рим, адже на відміну від пафосної столиці прибережне місто відрізнялось простотою, навіть бідністю. Та це лише імпонувало художнику, який любив бачити суть за яскравими прикрасами. В Італії митець створив такі картини: «Озеро Немі» (рідкісна для Штернберга картина, оскільки на ній зображено лише пейзаж) (1845), «Руїни на околицях Риму» (1840-ві), «Гра в карти в неаполітанській остерії» (1840-ві)⁷, «Італійки біля водойми» (1840-ві) та ін. 

В.І.Штернберг. Гра в карти в неаполітанській остерії (1840-ві)

         На жаль, життя художника не було тривалим. Перебуваючи в Італії, він захворів на туберкульоз і 8(20) листопада 1845 року помер у Римі у віці 27 років. Але Шевченко до кінця життя пам’ятав свого друга: «Що то за добряча, що за щира людина був отой Штернберг! Боже мій, як загадаю, як то гарно, як весело було товаришувати з ним!».⁸                                                               

        Нині Василь Штернберг перебуває у стані напівзабутого митця. І хоча його роботи є у багатьох приватних колекціях, доступними для публіки лишилися – у музеях та галереях – лише близько десятка картин.     

         

В.І.Штернберг. Руїни на околицях Риму (1840-ві)

     І хоча Штернберг за походженням німець, а більшу частину життя провів у Петербурзі, за любов до України та реалістично-романтичне зображення на своїх полотнах, а також, можливо, і завдяки зв’язку з Шевченком, його часто називають українським художником.